14.12.2014 00:14
for all
122 views
    
rating - | no usr.
 © Анна Харченко

Сніг

Тоді нарешті падав сніг, і думалось неймовірно легко –

Перестала боятись зим, усі страхи повідлітали так далеко:

«Білосніжною ковдрою зима схова усе печальне від осліпленого ока

І тільки ніч на спогади й думки рясна, буде мучити, жорстока…

Мороз шибки порозфарбує у барви мрії, в якій з тобою всі надії

Відступлять навіки холоди, втечуть далеко страхи-лиходії

Тільки тримай за руку мене ти, тільки не будуй стін штучних…

Без тебе не буде видно зір, душа потоне серед снігів вічних…»

Тоді нарешті падав сніг, і ступалось неймовірно легко –

Ми йшли пліч-о-пліч удалечінь, усі біди відійшли далеко…

Ти обіцяв не відпускати, пройти разом ще тисячу зим

Та тільки сніг розтанув, ти розвіявся мов сон, мов дим

Холодний ніжний сніг, що так злякавсь тепла, зостатись

Страх підступа, так хочеться під твоєю ковдрою сховатись…



2014, 

Публікації: Анна Харченко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись