Заблукали
Заблукали ми, заблукали у цім дивнім казковім краю
Ми так довго долю шукали – знайшли, та не свою
Ми тинялись лісами, полями, стежками і навпростець
Ми блукали горами, морями – та нарешті ввірвався терпець…
Опустилися руки, ноги далі не йдуть, як втекти від розпуки,
Де розради знайти, покривають серце гаряче інеєм муки
Дременути б подалі, та від себе, кажуть, що ніяк не втекти
Що отак і надалі будемо своє єство в далечінь волокти?
Пам’ятаєте ще декілька митей назад квіт навколо ідей сад
Аромати ідей нам давали заряд, пролітали тисячі автострад
Пригадайте які чудові часи були, наші ноги нас самі вели
Забобони, поради, помилки, на жаль, нас у чагарі завели…
А там і досі пречудовий сад, варто лише повернутись назад
Спланувати маршрут і далі іти, навести у своєму житті лад…
Ми так довго долю шукали – знайшли, та не свою
Бо себе загубили у цім дивнім казковім краю…
2014