Давнішній роман
з рубрики / циклу «Про Природу»
Гортає вітер сторінки,
Давнішнього роману,
Його читаю залюбки,
В ньому нема обману.
Ми знали двох на що ідем,
Роман той швидкоплинний,
На серці біль до нині й щем,
Був той порив невпинний.
Гортає вітер сторінки,
Так швидко і без жалю,
Він все це робить залюбки,
А я й досі кохаю.
м.Славута,
