Моя бабка
Моя бабка ласкавая в біленькій хустині,
Руки твої роботящі пам’ятаю й нині.
Вони такі натружені, все вміли робити,
Пекти, прати, вишивати і їсти варити.
Хліб біленький випікала сім’ї щосуботи,
Борщ, затірку, кашу з медом – було їй роботи.
Бабка вічно працювала з ранку і до ночі,
Все робила й доглядала, до всього охоча.
І в колгоспі бідувала : на полі сапала,
І худобу, і телята - все це доглядала.
І дітей, і внуків свОїх бавила, ростила,
І хазяйство, і город вправно обходила.
І прожила моя бабка в труді і роботі,
З молитвою до Господа, в життєвій турботі.
Все молилась і молилась, Бога величала,
Долі доброї в Ісуса всім рідним благала.
Діда Йвана тай забрали в сталінські репресії,
Сина Стьопу у Освенцім - фашиські агресори.
Голод, холод і війна на бабку звалились,
Та вижила українка їм не покорилась.
Хоч жилося тобі важко - ти Богу молилась,
І життя своє нелегке ти мудро прожила.
Отака вона була, сільська жінка – бабка,
Працьовита і розумна, за все Богу вдячна.
Дай же Боже, тобі бабко, царствіє небесне,
Моя пам’ять й добра думка за тебе не скресне.
с.Нижні Станівці, Буковина., 11.05. 2013
