04.01.2015 19:27
для всіх
220
    
  4 | 4  
 © Дебелий Леонід Семенович

Тепло

ТеплО... вже тепло навіть зрання

Зима ступа, як ступа по дворі, 

Діжа, діждались! як востаннє

Покотить сяйво в рідному селі…

 

Заграє спалах лірою в обійсті, 

Заллється півень: "Ку! Ку-ку-рі-ку!"

Аж тут з сараю громом, громовисто

Пропахле молоком звучить:"Му! Му!"

 

Відчиню хвіртку: "Йди, моє серденько!

Надбай всю розкіш смаку споришу, 

Васильків поклик і ведмеже вушко

Хай поцілує в губи, я скажу!

 

На шию впадуть роси аметистом, 

Вогнем іскристим - тисячі намист, 

Відлунить щастя голосом барвистим

Із хащ неперевершений артист… "

 

Мале хлопча босоніж по покосах, 

Бреде по стернях, в ціпках до колін…

Воно – це я, лиш голова з колосся

До сонця зорить голосом сивин…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.01.2015 16:41  Антоніна Грицаюк => © 

Аж на душі потеплішало від вашого твору! Сьогодні на двороі морозенько!

{#}

 04.01.2015 22:26  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарна замальовка з світлими спогадами!
Ще й з зими в літо запросили!!!)) Дякую!

 28.12.2014 17:42  Світлана Рачинська => © 

Поезія надзвичайно сподобалась! Чудово!!! Війнуло теплом...

 28.12.2014 16:51  Ганна Коназюк => © 

Закинули в дитинство!..)) Мальовничий і теплий вірш!!!
Чудово!