15.01.2015 21:19
18+
212
    
  1 | 2  
 © Дон Бікоз

Лінії долі

Він навчився пам`ятати в темряві звуки, 

Вчив уроки і боявся залишити двір, 

Хоч ніхто не знущався та страх пам`ятали руки, 

Про розбите горнятко і той жалюгідний папір.


Він любив подовгу вертатись зі школи, 

Забувати про все і просто безглуздо мовчати, 

Намагався уникнути болю, хворіб і уколів, 

А у серці бажання - нарешті вибратись з хати.


Він закінчив школу, почав навчатись у ВИШі, 

Переїхав в гуртожиток майже на трошки, надовго, 

І теперішні друзі стали тепер вже колишні, 

Але волі залишилось не більше, не менше - строго.


Він вернеться додому, може не трошки свого, 

Загляне в календар, на дворі вже 2020 (дві тисячі двадцять), 

Загляне у вікно не побачить цигана злого, 

За що діти ростуть під присудом еміграції?

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.01.2015 13:45  Суворий => © 

Останній стовпчик нагадав мені хокку від 95 квартала:

Горсть сочного риса,

Стакан родниковой воды на рассвете.

Когда же увеличат потребительскую корзину?...


Чи добре це не скажу... Море роботи для професійного психолога...

 18.01.2015 11:22  Тадм => © 

Твір, як на мене, дещо сумбурний, але одночасно сповнений пошуків :). Поки що без оцінки. Читатиму Ваші. цікаво спостерігати. Успіхів!

 17.01.2015 13:02  Світлана Рачинська => © 

Досить цікаво. Чудово поставила!

 16.01.2015 11:09  © ... => Тетяна Белімова 

Пані Тетяно, я не хотів нікого обманювати, просто намагаюся зараз знайти свій стиль. І мені видалось, що тримати читача в інтризі може стати хорошим літературним прийомом на майбутнє. Мені цікава ваша думка щодо цього?

 16.01.2015 09:56  Тетяна Белімова => © 

Цікавий ЛГ у Вас вийшов. Видавалося на початку, що Ви пишете про війну і мобілізацію, а не про еміграцію. Омана горизонту прочитання))