Туга за Україною
Поїдеш в Португалію чи в Аргентину,
Живеш в Австралії, в Росії теж,
Та думкою, ти линеш на Вкраїну,
Людська душа не має меж.
Там, де лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Буде видно,
Буде чутно, як реве ревучий.
Туди, де батьківська хатина,
Садок вишневий коло хати.
Де ненька, тато й вся родина,
Вийдуть із далеку стрічати.
Чого так важко на душі тобі,
Коли почуєш мову українську?
Що тобі сниться там, на чужині,
Згадавши колискову пісню материнську?..
Палає свічка в самоті,
«Кобзар» Шевченка на столі,
Сльоза скотилася від туги.
Уста шепочуть: « думи мої, думи…»