Крихкий наш світ, мов статуетка з льоду
Крихкий наш світ, мов статуетка з льоду,
Пече то холодом, то гине від тепла.
Як в дзеркало дивлюсь в замерзлу воду,
Та холодніші льоду все ж твої слова.
Вони так ранять, боляче вражають
До крові друзками розтрощеного скла.
Душевні рани все ж не заживають
Зцілити зможуть їх лише твої слова.
Наповнити то силою, то сумом,
І воскресити, наче та жива вода.
Пробігтися по жилам дивним струмом
Таким цілющим, мов твої слова.
