Каштани
ми з тобою не разом
ми з тобою чужі
все пройшло листопадом
загубилось в ночі
розійшлися далеко
ми зі свого села
закрутили в польоті
нас дороги й міста
ми тягнулись до слави
ми шукали стежки
а у рідному домі
нас чекали зірки
нас манили фанфари
полонили міста
ми тягнулись до слави
наче цвіт до тепла
приїжджаю до дому
і іду під каштан
скільки всього сказати
допоміг би він нам
он там лавка зелена
підпирає каштан
тут я була весела
тут мене ти кохав
тут від зливи ховались
й рахували зірки
під каштаном стареньким
ми щасливі були
я дорослою стала
і уже не одна
та чому повертаюсь
де царівна верба
невже я ще кохаю
невже й досі люблю
мов крізь сон відчуваю
я поставу твою
приїжджаю до дому
дуже рідко та все ж
я іду до каштану
він чекає мене
досі квітнуть каштани
і горять мов свічки
лиш розлука між нами
лиш не разом вже ми
відцвітають каштани
облітають листки
і під нашим каштаном
сидимо вже не ми
й знову квітнуть каштани
й обсипається цвіт
й признаються в коханні
та не ти й не мені.
03.11.2010
