Осінній каштан
Доманіцькому С.О.
Налиті печаллю очі
Відбились в холодному склі.
На подвір’ї каштан шепоче,
Розкидаючи свої листки –
Розкидаючи попіл багряний,
Він скорився північним вітрам.
Стало холодно якось зарано –
І ніхто цього не планував.
Нам ще справді тепла хотілось.
Може, зійде іще з павутин,
Але осінь на місці спинилась –
Вже два дні промайнуло без змін.
м. Кам’янець-Подільський, 8.09.2009