27.02.2015 21:57
for all
160 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Наталка Янушевич

А ти мене згадай...

А ти мене згадай, коли у сни

Скрадається лавандовий світанок

І вузлик сонця натяком весни, 

Отим найпершим сподіванням стане.

А ти мене згадай, коли думки

Не повернути в пересохлі русла.

Тоді в садах минулого таки

Останній спомин вітер не обтрусить.

А ти мене згадай. Згадай мене, 

Коли не можна і коли запізно, 

Коли пір*їнка думки промайне, 

Які ми рідні і які ми різні.



27.02. 2015

Публікації: Наталка Янушевич

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 28.02.2015 10:49  Світлана Рачинська => © 

Витончено і дуже чуттєво! Сподобалось) 

 27.02.2015 22:01  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний, тендітний вірш! Для рідних запізно майже не буває. 

 27.02.2015 17:08  Анна Ольтенберг => © 

Гарно! 

 27.02.2015 15:35  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Дуже ніжно... "лавандовий світанок" просто захопив уяву!
Чудова лірика серця!