17.05.2015 11:28
для всіх
165
    
  2 | 4  
 © Бойчук Роман

СКАЖИ МЕНІ…

Зривав пелюстќи із ромашки – «любов, не любов…», 

А вітер сміявся, жбурляв їх мені у обличчя.

Із листям дерев мав я пошепки кілька розмов –

Про поклики серця, а серце мовчить і не кличе…


Скажи мені, квітко, скажіть мені, листя дерев,  

Чому затаїлось кохання у серці моєму?

Без цього чуття я не знаю як жити тепер;

Віршую епіграф-життя для чиєї поеми?

 

У птаха самотнього в небі про долю питав.

Він крильми змахнув і сховавсь у зеленому лісі.

Я б крила любові розправив і також літав, 

Але із одним лиш крилом не здійнятись у висі.


Скажи мені, небо, моя де гніздиться любов, 

Чому затаїлось кохання у серці моєму;

І птахом самотнім з одним тільки щастя крилом

Віршую епіграф-життя для чиєї поеми?


Був полем ромашковим, лісом і листям дерев;

У неба просторах витав журавлиним я клином.

Та справжнього щастя пізнав я лиш тільки тепер:

З коханою серця з устами, неначе калина.


Дорогою долі у парі за руки йдемо, 

Співає і квітне кохання у серці моєму…

Окрилені щастям у мріях своїх летимо

І пишемо разом життя своє, наче поему.



Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.05.2015 16:32  Олена Вишневська => © 

Красиво! Сподобалось!

 18.05.2015 09:30  Тетяна Белімова => © 

Як же гарно, Ром! Ну так ніжно і натхненно, що навіть і не віриться, що чоловік так міг написати)) Дуже сподобалося! Заберу в улюблене!

 18.05.2015 09:21  Богдана Копачинська => © 

Сподобалось!

 17.05.2015 19:13  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Вірш не просто читається, а лине чудовою закоханою піснею!