Ганна Коназюк Про матерів
Світанки не приходять безпричинно,
Пробуджується сонце з матерями.
А час іде по східцях тихоплинно
І кожен з нас вертає в дім до мами.
Їй не соромтесь дякувати вчасно
І про свою любов казати, звісно.
Допоки в мами сонце не погасло,
Щоб не було і боляче й запізно.
Вклоніться й обнімітеся із нею,
Як прийдете до рідного порогу.
Ну, а якщо вже мати за межею,
За душу світлу помоліться Богу...
Київ, 06.03.2015
10.03.2015 12:59 Олена Вишневська => © |
 Хороший вірш, Анюто....!!!!!! |
08.03.2015 15:43 Анна Ольтенберг => © |
 Пані Ганно, просто хочу подякувати за цей вірш! |
07.03.2015 20:14 Дебелий Леонід Семен... => © |
 Дякую за вірш! Згадав обох своїх... покійних... |
06.03.2015 19:34 Тетяна Белімова => © |
 Невимовно. Аж щось підкочується до горла. Так хочеться побажати всього найкращого мамам. І помолитися, звісно, за тих, хто вже за межею. |
06.03.2015 15:24 Георгій Грищенко => © |
 Чудово. |
06.03.2015 14:28 Деркач Олександр => © |
 Чудові слова |
06.03.2015 12:53 Панін Олександр Мико... => © |
 Надзвичайно гарно. |