Руському царю
Таїть в собі невиліковний сказ,
Щоб тяжко так знущатися над нами,
Та ще й у всьому звинувачувати нас."
Ліна Костенко.
Руський царю, руський царю – президент злощасний,
Ти своїми війнами робиш люд нещасним.
У Молдові й Грузії вів бої запеклі,
А тепер вже й в Україні створив справжне пекло.
Твої дочки, руський царю, в розкошах купаються,
Наші ж сини на війні кров’ю захлинаються.
Як ти можеш, кровожерлий деспоте, проклятий,
Жити на цім білім світі, жити, їсти й спати.
На твоїх руках і в думах кровоньки доволі,
Все вбиваєш і терзаєш, і не даєш волі.
Затоптуєш Україну смертною ходою,
За тобою цвинтарі з страшною бідою.
І вогонь, і бомби, й міни несуть смерть синів,
Сльози дощем, сльози морем - сльози матерів.
Купаєшся в цих сльозах, кров тебе залиє:
Прийде час – розплата буде, біда гріх не змиє.
Нащо тебе твоя мати на світ народила?
Щоб російська армія наш народ бомбила?
В тебе намір сатанинський і хижацький сказ,
Хочеш знищить Україну і народ весь наш.
Та прийде судна година, перед Богом станеш,
Тисячі твоїх смертей – його не обманеш.
Схаменися, супостате, війну зупини,
Кров і смерть, нещастя й горе сіять припини.
Волю наших українців тобі не зламати,
Згинь навік, страшний тиране, руський царю й кате.
Хай живе і процвітає Вкраїнська держава,
Хай її благословляє миролюбна слава!
с. Нижні Станівці, Буковина, 16.10.2014
