Чистилище, Рай і… В`язниця

Твої обійми

Опісля «добраніч», коли ти до себе горнув

М`якими стрічками й мотузками з теплої шкіри, –

Такими міцними промовисто стали обійми,

В яких я заснула, зігрілась й пірнула в пітьму, -

В імлистому сяйві збулося: уява – це спільне...

А пальці твої крокували тихенько по спині,

У мирному ритмі принишклого в сутінках пульсу...

Під темною ковдрою разом долали спокусу

Розсипати сни - розірвати намисто перлинне!

Та втома повіки зневірила в зайвому русі....

І сниво зійшло, наче демон чи янгол, на варту –

Долоня твоя на моїй задрімала сідниці...

Несли смолоскипи і страдники, і блудниці,

І полум`я синє магічно світило в кімнаті...

Обійми до ранку – Чистилище, Рай і... В`язниця..

м. Вишгород, 03.10.2016/23:50