За подих від шелесту вітру
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Як у далі небес неозорі
Згуснуть присмерки хмар пелехаті,
А пекучі полив’яні зорі
Ніч засіє в заходу багатті,
Ти ступи на стежину незнану.
Там, за подих від шелесту вітру,
Вірно втрапиш у безвість казкову,
І відчуєш крізь тиші палітру,
Як шепочуть тремку колискову
Зачаровані хвилі туману.
Чуєш, як розливається лунко
За стривожених рим полинами,
І солодку гірчинку цілунку
Заколисує спраглими снами
В мить магічної ночі щасливу?
Шелест вітру між подихів ніжно
Пульсом часу розбурхує скроні,
Огортає туманом неспішно.
Тихо-тихо… Лиш ніч на осонні
Ллє за обрій огненну поливу.
.gif "{#}")
Гарно і вишукано))
