17.11.2010 16:17
-
690
    
  1 | 1  
 © Тетяна Аніньська

Мрія

Безмежне небо! Візьми мене собі. 

В сузір`я Лева. В зріле літо, 

Де медом чорнобривці розлились 

Й під грушею частують нас обідом. 


А може краще в квітень віднеси... 

Щоб знову все було спочатку, 

І усвідомлення мети, 

І сподівання на несподівання. 


А травень! Радуйся, цвіти! 

Душа від щастя шаленіє! 

В густому подиху бузку 

Збуваються таємні мрії. 


Та зараз осінь... 

Небо сумом моросить, 

І золото поплавилось на срібло 

Чи так без сенсу все, чи так жили 

Чи так все безнадійно? 



Кийлів, 10.11.2010

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!