03.04.2015 14:28
18+
328
    
  7 | 7  
 © Оля Стасюк

Ні вчителі, ні родичі, ні гості...

Ні вчителі, ні родичі, ні гості...

Ні вчителі, ні родичі ні гості,  

Ані зима, ні холод, навіть сніг – 

Мене змінили музика і простір,  

І хтозна, мабуть, чи у кращий бік. 

Якась немовби замкнена і квола,  

І про кохання не пишу. Хоча 

Тепер кричу за силу і за волю – 

Ламати все, рубати все з плеча. 

Сама ж,  

Чи світом стомлена, чи грипом,  

Керуюсь плином не своїх бажань,  

Ламаюся в гілках стереотипів,  

І ледве зуби зціплюю від ран. 

Гаразд, нехай. 

Змінилася. Зігнала 

Усі думки. Затерла всі слова. 

Але в мені й нових тепер чимало. 

Пробачте, люди. Я й тепер жива. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.04.2015 14:20  Коруняк Жанна Борисовна... => © 

Чудово!Так щиро.))

 04.04.2015 08:25  Тадм => © 

Гарно, Олю!

 03.04.2015 19:27  Світлана Рачинська => © 

Дуже гарно, хоч і нотки суму присутні... Чудово, Олю!

 03.04.2015 19:04  Тетяна Белімова => © 

Гарна поезія, не зважаючи на сумний підтекст. Жива, справжня і цим цікава.

 03.04.2015 17:20  Тетяна Чорновіл => © 

Жива й прекрасно!
А слова і загнані думки відітруться! ))