Мало сонця...
Живе у мене світло й ніч,
В душі в віконці...
В останні дні багато вітру в полі,
Мало сонця...
Не сонце від життя мого,
чому сховалось?
Моє життя таке красиве...
Чи здавалось...?
Заплутались думки, заплутались,
Стежки і мрії...
Найлегше і так важко жити
лиш в надії…
Не в казці Вашій я живу,
…й нічого...
До кращого потрібно йти,
... в дорогу!
Мені залишилось часу на все
До болі мало,
Я сам його відміряв, як зумів...
... Дістало...
Запам`ятай - не всі кладуть собі самі
Свою дорогу,
Не винні ми в житті нікому,
Тільки Богу...
Коли ти відкриваєш людям правду, бачиш -
зайве...
Не треба говорити, як захочуть,
Самі знайдуть...
Відкрити правду можна тільки
Справжнім Друзям,
Бо вдавані бувають "люди" поруч…
"дружні"...
Дістали всі, хто ходить завжди
В добрій масці...
Та це не страшно, Я змовчу,
Вони вже в пастці...
Мені від тебе лиш потрібна,
щира Правда..
Говориш деколи її... комусь...
Не завжди.
Я розумію все, я вірю в тебе,
І в молитви...
Та мало сенсу в них, бо не твої вони...
Мотиви...
Тебе люблю як рідну я? Чому?
не можна?
Чи справді все як я сказав?
… хтозна...
