23.11.2010 15:31
-
644
    
  3 | 3  
 © Котик

Осінь…. Жовте листя… Прохолодний вітер… 

Їх на лавці троє: Він, Вона і квіти. 

Він так гордовито дивиться на неї, 

А Вона ж на нього і на орхідеї. 


Каже Він: «Дзвонила? Що тобі потрібно?» 

Вона лиш хустинку зжала непомітно. 

«В мене часу мало, я ж тепер в повазі,  

Час дорогоцінний, май це на увазі». 


А Вона ж не знає з чого й розпочати,  

Як йому у очі правду розказати. 

«Вітер щось зірвався, мабуть дощ почнеться…» 

Ну ось-ось ще трохи і вона збереться. 


Все йому розкаже, як його кохає, 

Що життя без нього вже й не уявляє, 

І про довгі ночі й вечори самотні, 

І що в нього очі мов стежки в безодні. 


« Ой, а що за квіти? Мабуть якісь двоє 

У кохання грають, та це ж параноя! 

Дарувати квіти, завжди зустрічатись, 

Їм немає в світі чим іще займатись? 


Жити з кимось разом, їсти готувати, 

А вона невдячна буде ще й кричати? 

Чому люди вірять у кохання чисте?»- 

Із очей у неї лиш краплинка блисне. 


«Мабуть ти щасливий, що цього не знаєш,  

Що кохання в серці ти не відчуваєш. 

А мені пора вже, вибач, засиділась», 

Встала і побігла, лиш сльоза скотилась. 


Осінь. Жовте листя.Прохолодний вітер. 

Їх на лавці двоє:Він і білі квіти. 

І не зрозумів Він що ж Вона хотіла, 

І від чого сльози на очах бриніли….. 


Ось пройшло від того вже багато років. 

Він багатим став, але одиноким. 

А Вона кохання взаємне зустріла 

І живе щасливо, і дітей родила. 


Кожен своє щастя в світі обирає, 

Гроші і кар’єра, Він усе це має, 

Але прийде вечір, Він лягає спати 

І нема й добраніч кому побажати. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.11.2010 19:28  оля => © 

дуже гарний вірш,чуттєвий.просто супер.