Пишу тобі листа, а серце чомусь плаче,
Не хоче вірити воно мені.
І сумно стає одразу неначе, а очі сумні-сумні,
І для всіх я така ж, як і була:
Сміюся, радію життю,
Але ти знай, що я не забула
І в мріях до тебе лечу.
Проходять години, хвилини,
Рахую щомиті їх,
І дивлюся я на годинник,
Мрію прискорити їх.
Адже чим довше без тебе,
Тим швидше до тебе прийду
Ти знай лиш, мені тебе треба,
Без тебе я не живу.
Я знаю, що ти не забудеш
Ті ночі, лише для нас,
Я знаю, що завжди будеш
Згадувати про нас…
