05.05.2015 23:48
для всіх
425
    
  5 | 5  
 © Ганна Коназюк

Соняшник

Соняшник

І де він взявся на одній нозі,

Ще й вишкірястий, з головою-ситом?

Колись ховався в сивій дерезі,

Ач, виріс - чепуриться оксамитом!


Чи мо` насіння випало з руки,

Чи пташка з дзьоба зерня загубила?

Високий - не потрібні каблуки,

Хіба що, як в лелеки, пишні крила.


Щоб міг злетіти легко в небеса,

В обійми сонцю впасти блискавично.

Та не відпустить ніженьку земля,

Бо ж у домівці затишно і звично.



Київ, 05.05.2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.05.2015 04:50  Георгій Грищенко => © 

Чудово, захоплююче. Натхнення Вам!

 06.05.2015 21:22  Богдана Копачинська => © 

Дуже гарно)

 06.05.2015 18:34  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже чудовий вірш! Замилувалась Вашим соняшником! )))
Мабуть його посіяли ще зимою, що таким у травні вигнався вже! )))

 06.05.2015 11:48  Світлана Рачинська => © 

Високохудожній твір!) Який розкішний "соняшник"))Пречудово!

 06.05.2015 08:34  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно)) Мені чогось пригадалась Балада про Соняшник І.Драча - подібний об`єкт, але відмінне бачення. У Драча Соняшник бігає і катається на велосипеді, а твій таки справжній-справжній))

 06.05.2015 07:56  Олена Вишневська => © 

Такий осяйно-легкокрилий вірш, Аню! Гарно!