Тато
Взяли тата на війноньку,
ЗАлишив дружину й доньку,
Нищив він ворожі зграї,
Що з’явились в ріднім краї.
Він одержав нагороду,
Мужньо боронив свободу,
Та в бою герой загинув,
Жінку й донечку покинув.
Всім селом його ховали,
Дуже плакали й казали,
Що герої не вмирають,
Бо на небі спочивають.
Попросила доця маму,
З неба тата я дістану,
Дай мені стільця скоріше,
Тату з нами жити ліпше.
Мама доцю пригорнула,
Тихо плакала й почула,
Підросту і по драбині
В небеса залізу сині.
Й тата з неба все ж дістану,
Заспокоювала маму
Доня ще маленька дуже,
Хай би сталося це, друже.
м. Київ, 14.95.15.
