20.06.2015 13:08
для всіх
104
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Бабуся

Я пам’ятаю як колись

До мене мужики чіплялись, 

А нині мовчки йдуть кудись, 

З інтелігентами злигались.


Бабуся говорила так

Всім подругам, яких ще мала, 

Я думаю, це вірний знак, 

Вона своє не до кохала.


Хтось усміхаючись іде

Додому до рідні своєї, 

Її ж не жде рідня ніде

Й не потурбується про неї.


За все страшніша самота

Бо кращі дні уже минули, 

Були там щастя і свята, 

А нині всі тебе забули.


Ходімо в осінь золоту

До поки зимно ще не стало

І нашу душу молоду

У інший світ ще не забрало.


Живімо, радуймося тут, 

Що буде десь там ми не знаєм, 

Спілкуймося без пересуд, 

У дружнім колі все здолаєм.




 



м. Київ, 18.11.11.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.07.2015 22:59  Тетяна Чорновіл => © 

Ваша правда.
Чудовий вірш.