КЛІП ЦИКЛОПОВОГО ОКА
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Колимські зошити. Синій зошит»
«В природы грубом красноречьи»
В безмовній вищості природи
Розраду я собі знайду,
Душі її осмислю цноти
І мудрість людяну просту.
Дерев відчую суть єдину,
Що тепло моляться на схід,
Та не збагну умом людину –
Творця жорстокості та бід.
Де людську душу ціпить стужа,
А з нею весь біблійний світ,
Де до краси душа байдужа,
І ненависний їй розквіт.
Де кліп Циклопового ока –
Єдине марення надій,
Де ждуть на явлення пророка
Властитель, раб і лиходій.
____________________________
В природы грубом красноречье
Я утешение найду.
У ней душа-то человечья
И распахнется на ходу.
Мне близки теплые деревья,
Молящиеся на восток,
В краю, еще библейски древнем,
Где день, как человек, жесток.
Где мир, как и душа, остужен
Покровом вечной мерзлоты,
Где мир душе совсем не нужен
И ненавистны ей цветы.
Где циклопическое око
Так редко смотрит на людей,
Где ждут явления пророка
Солдат, отшельник и злодей.
