Кава на березі неба
з рубрики / циклу «ПОЕТИКА РОМАНА ВЕЛИЧКА»
однойменній картині Романа Величка
Крайнеба, як туман вершками скресне,
Ніч у захмар’я дрібку зір сипне
Й заварить кави марево небесне
Смачне.
З жарких глибин у каву ночі зрине,
Додавши відчуття нестримний шок,
Пахучий ясний місяць, мов цитрини
Кружок.
Ти чуєш? Час імлою запашною
Нуртує в присмерковій густині,
А ніч солодка манить таїною
На дні.
У прибережжя зірної знемоги
Заплівся сонця промінець скупий
Ой, не впечись. Ще насолоди трохи
Надпий.
Хай ніч терпка, не перша й не остання,
Стікає сном у неба глибину.
Зажди. Ще в чашку пристрасті світання
Сяйну…