05.12.2010 23:02
-
730
    
  - | 5  
 © Коваль

Купала

Знаю, вчора буде завтра, 

А сьогодні – це торік. 

Йде узимку літня мавка 

Із заплутаних доріг… 

Йде позавтра, хоч учора 

Вже пішла вона у світ. 

Йде із завтра й позавчора, 

Принесла мені той цвіт, 

А той цвіт це час турботи, 

Щастя, горя і страждань. 

Той, хто має квітку вроди, 

Той не має сподівань. 

У житті все буде гладко, 

Але щастя він не зна. 

Він женеться, мов янголятко, 

На цепку у того зла. 

Але він все ж силу має, 

Все змішав в своїм житті. 

І в той час, як хтось страждає, 

Він живе в своїм бутті. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.12.2010 21:41  © ... 

Zorro, хочеться запитати а в житті хіба все сумісне, хіба можна все суміщата- від ж цього життя стає нецікавим...

 06.12.2010 13:30   

По змісту цілковита не сумісниця...