Ганна Коназюк Маєво
Наварило літо борщу
З молодесенькою квасолею...
Ущухають ридання дощу
Над вологою долею.
Босі ніжки хутенько враз
Пострибали у калабатину...
Небо, мовби умитий топаз,
Дах блищить, ніби платина.
П`янко пахне минулим сад,
Листя скинуло спеки марево.
Усміхнувся старий виноград.
Гой-да...Дитинства маєво...
Київ, 29.06.15
09.07.2015 08:24 Максимів Галина => © |
 Чудово!!!! Прекрасно, пані Ганно! |
01.07.2015 08:19 Тетяна Белімова => © |
 |
30.06.2015 10:34 Тадм => © |
 Класно! |
30.06.2015 09:15 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарний душевний віршик! |
30.06.2015 09:10 Тетяна Белімова => © |
 Анічка! І правда - ніби мандрівка у дитинство! А тут ще ви підключили мене до "фото з архіву"))) Все так наклалося - і твій вірш, і старі фотокартки))) Якщо ти не будеш проти - ще додам пісню "Старі фотокартки" у комент))))) |
29.06.2015 23:51 Панін Олександр Мико... => © |
 Гарна лірика, чудовий ритм, висока поезія. |
29.06.2015 19:25 Світлана Рачинська => © |
 Це те, що я називаю Поезія. В улюблене! |