03.07.2015 16:20
для всіх
180
    
  1 | 1  
 © Яна Бім

Висохла волошка

Пробач, Волошко. . .

– Я помираю… Так … я не хочу йти. Але Час невблаганний. І він мене забирає… – прошепотіла Волошка.
"Волошкове поле" (Галина Максимів)

То не волошка, то уже гербарій,

Забутий між сторінок книги, з часом, побілівший цвіт. 

Таких не відберуть у топіарій. . . 

Куди ж їх злежаних, потрапивших під гніт. . . 


Вже не милує око, лиш смуток викликає, 

І до душі. . . чомусь усе ще запашна, і до душі. . . 

Немов всі таємниці рідного поля знає. . . 

І вірність зберігає небу й недоказані йому вірші. 



вдома, ноут, 04.06.2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.07.2015 00:21  Серго Сокольник => © 

І що ж мені так сумно?..

 03.07.2015 16:40  Суворий => © 

Для епіграфу у нас передбачено поле ЕПІГРАФ у формі дял досвідчених авторів.... Виправтесь....