Казочка про квіточку

казка

Троянда – королева квітів,

Нескромна володарка букетів,

Гладіолус припадав тобі до ніг,

Пан Тюльпан – цілував, як тільки міг.

Плакали Проліска голубі очі,

Цикламен ждав на тебе щоночі. . .

Ні за кого ти не вийшла, не пішла –

Самотньою в королівстві Квіток жила.

Якось побрела вона у поля й на луги, -

Подивитись на красу простолюдів, що росли навкруги.

Зустріла вона пару – Волошка і Мак,

Й не дивився не Троянду пурпуровий юнак.

Далі почула пісню Дзвіночка малого, -

Не бачила до тепер бешкетника такого!

Усі у лузі жили дружно веселим життям.

Сама повернулась в палац, але з новим знанням.

А там – на королеву гості заморські чекали –

Давні знайомі жениха Троянді прислали.

“Нічого не вийде” – думала схиливши цвіт униз,

І не помітила, як в покої зайшов принц Ірис:

“Моя королево, не сумуй, не плач.

Ти будеш щаслива. . . повір мені і побач!”

В його очах, Троянда побачила кохання,

І зрозуміла, що полюбить Іриса за бажанням,

Що зможе за нього своє життя віддати,

Аби тільки не одній під росою стояти!

І чи важливо кого й як кохаєш,

Якщо ти від самотності тікаєш. . .

22.08.2003.