ЗИМОВИЙ СОН
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Стомилася зимонька, спати схотiла,
Пухову перину собi постелила.
Стелила перину – в руках пiдбивала,
Мабуть ненароком її розiрвала.
В повiтрi лiтають пiр’їнки-пушинки,
На землю спадають, на лiс, на будинки.
I все, на що пухом холодним сипнуло,
Як в сонному царствi, раптово заснуло.
Сон дивний чарiвний пiд пухом тим сниться:
Приснились волошки озимiй пшеницi,
Зимовому лугу – джмелi в конюшинi,
Калинi заснiженiй – спiви пташинi,
Засохлiй билинцi – що квiтне неначе,
А рiчцi – накупане сонце гаряче.
Примарилось лiсу кування зозулi...
Засни, земле рiдная, люлечки-люлi.
