Вікторія Івченко ЗИМОВИЙ СТАН ДУШІ
Земний пейзаж у білій рамі,
Снігами вінчана земля…
Вона заснула під снігами –
І сонце дивиться здаля.
Золотить пагорби й рівнину…
Короткий день. А скоро – ніч.
Сніги лежать – рожево-сині…
Без суєти та протиріч.
Без слів, думок
І сподівання
На зустріч світлу,
Погляд Твій…
У цих снігах – моє блукання,
І щастя – теж… І подих мрій.
18.01.2016 14:06 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарна зимова замальовка з присмаком душевного тепла і сподівання. Дуже сподобалось. |
18.01.2016 10:18 Марієчка Коваль => © |
|
18.01.2016 10:17 Марієчка Коваль => © |
|
18.01.2016 10:16 Марієчка Коваль => © |
|
17.01.2016 13:02 Тадм => © |
 знаєте, такий теплий вірш вийшов у Вас, незважаючи на те, що про Зиму. єдине, об що особисто я спіткнулась - об слово "снігами" у 2 і 3 рядках - надто близько вони там.... |
17.01.2016 12:12 Марієчка Коваль => © |
 Коли вже та весна:) Гарно уявилося, стало холодно. Пізніше через комп скину фотку гарної зими в горах:) |
17.01.2016 10:14 Тетяна Белімова => © |
 Красиво! Моє Вам чудово)) |
17.01.2016 02:48 Серго Сокольник => © |
 О, як у Пушкіна- "блестя, на солнце снег лежит...") А й весна невдовзі) Гарно) |
