Такі ми
Треба те, чого не маєш,
Гроші взяти де не знаєш,
Тож чекаєш манни з неба,
Гульк і є все те, що треба.
Хоч й працюєш ти щоденно,
Та ти знаєш достеменно,
Що на все ти не заробиш,
Тож й небесну манну ловиш.
Бачиш хтось що хоче має,
Як цього він досягає,
Певно, праці тут не досить,
Що ж дохід йому приносить.
Може десь краде він гроші,
Друзі владні є хороші,
Тож почав чимсь торгувати
Та ділитись, щоб їх мати.
Спадок мо’ йому дістався,
Він їм мудро скористався
Та й почав щось виробляти,
Щоб добряче заробляти.
Не для всіх така удача,
Тож сидить він й гірко плаче,
І весь час даремно мріє
Та працює як уміє.
Проклинає владу всяку
Та не хоче з переляку
Йти на мітинги протесту
І гризе шкоринку черству.
Кладе зуби на полицю
Й зирка косо на столицю,
Може влада схаменеться,
Йти на мітинг не прийдеться.
Вже такі ми, товариство,
Перетерпимо все чисто,
Щоби влада не схопила
І до смерті не забила.
Це вже в’їлось в нашу душу,
Вижити я будь що мушу,
Бо в катівні «Серп і молот»
Царювали розстріл й голод.
>
м. Київ, 22.04.12.
