28.10.2015 21:40
for all
142 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Анна Ольтенберг

А восени такі нестерпні ночі!

А восени такі нестерпні ночі! Не живемо, а вибачаємось.
Ліна Костенко

А восени такі нестерпні ночі!

Так тихо осінь скиглить за вікном…

Я так люблю твої неясні очі

І губи, що набридли до оском!


Мені лиш крок… Отой, що «від любові…».

Молю тебе, хоч в спину не штовхай!

А пам’ятаєш, ми не знали горя.

І я була така, як зазвичай.


Я посіріла. Прикро! Посіріла…

Це ти мене так боляче зломив.

І щось в мені неначе догоріло.

І ніби є, але немає крил.


Що сталося за цей десяток років?!

Куди ми йшли, і що у нас було?..

І плаче вголос моя тиха осінь, 

І краплі розбиваються об скло.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 29.10.2015 22:22  Тетяна Белімова => © 

Терпіння Вашій ЛГ. Хай добре подумає.  

 29.10.2015 21:56  © ... => Тарас Процайло 

Рада, що відчулось! Дякую! 

 29.10.2015 21:56  © ... => Лариса Пугачук 

Дякую, пані Ларисо! Розлублене, звісно, не збереш, але один погляд, один дотик здатен повернути сили! 

 29.10.2015 21:52  © ... => Каранда Галина 

Щиро дякую! 

 29.10.2015 21:52  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую за глибоке розуміння! Усе правильно! Та моя ЛГ вважає, що все ж варто бути разом. 

 29.10.2015 21:50  © ... => оксамит 

Жінки взагалі намагаються не падати)) Дякую! 

 29.10.2015 21:49  © ... => Тетяна Чорновіл 

Спасибі за щирі слова! 

 29.10.2015 11:12  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарний вірш. Коли любиш людину, то все простиш. І все "набридле до оском" раптом стане чарівним.
І рука, яка ніби то штовхала в спину, раптом міцно підтримає.
Нехай буде так! 

 29.10.2015 08:30  оксамит => © 

"Я посіріла. Прикро! Посіріла…

Це ти мене так боляче зломив.

І щось в мені неначе догоріло.

І ніби є, але немає крил." Анічка, а я всерівно впевненна, що ЛГ на висоті!!! Підтримую все буде добре!!! Боляче, дуже боляче.., але на ВИСОТІ!!! 

 29.10.2015 08:02  Тетяна Белімова => © 

Дуже болючий і відчутний твір. Особливо вражають рядки, де йдеться про штовхання у спину, що є зрадою у будь-якому контексті, і про моральне ламання. Справді, чому так відбувається? Чи варто тоді бути разом?
Такі відчуття і процеси досить часто паралельні із природою. У Вас саме так.
Хай все буде добре! Щиро бажаю!  

 29.10.2015 07:09  Каранда Галина => © 

дуже сильно!

оті протиставлення є-немає, люблю-набридли - вони такі зрозумілі! супер.

 29.10.2015 04:16  Серго Сокольник => © 

От бідолашна... 

 28.10.2015 22:30  Тарас Процайло => © 

Неймовірно атмосферно. У останній строфі відчувається особливий відчай, викликаний прикрою буденністю. Можливо Ви намагались передати не те, але так мені відчулись Ваші осінні "нестерпні ночі". Дякую.