Не впізнав
Я її не впізнав би ніколи
Якби навіть впізнати хотів,
Результати життєвої школи
Передбачити я не зумів.
Вона теж би мене не впізнала,
Бо змінився лицем теж і я,
Нашу молодість старість украла,
Не дано нам скарать крадія.
Тільки голос впізнав я відразу,
Бо звучав і тепер як колись
Не підвладний ніякому часу,
Милувався я ним і моливсь.
Щоб я чув його років ще з тридцять,
А він завше мене чарував
Й звик на вигляд старечий дивиться
І спокійно з життя кепкував.
Ось якби повернутись в минуле
Із красивим лицем молодим,
Ми б взаємну прихильність відчули,
Яка зникла колись наче дим.
Але мріяти далі даремно,
Може в казку привести вона,
А це нині робити не чемно,
Бо минула вже наша весна.
>
м. Київ, 18.04.12.
