Поезія вже не годує

І не одягне і не...

Ти згодна Сковородою

У драній одній свитині,

Із костуром у руці,

Щоб зошит лише в торбині -

Та посмішка на лиці.

А десь є багатство, спокій,

Еліта, посади, шик.

А ти на землі пророком

І гасло твоє: пиши.

Кажи людям гарні речі,

Учи їх добру життя,

Вони ж тобі поза плечі

Не викажуть співчуття.

Не те, щоби слави лаври,

Повагу твоїм словам.

Ти будеш невільним мавром,

що зжухне немов трава.

Послухають і байдуже

Повз тебе пройдуть собі.

Поети всього лиш слуги

У вічної боротьби.

2015

Візьміть участь в обговоренні

22.07.2020 16:53 Надія Крайнюк => ©

Сподобалось. Мало того, я з Вами згодна. Раніше все це годувало і було в пошані. Ще й якій. Нам і не снилось! А зараз... Дякую за думки. Пишіть.

Цікаві думки...)) Сподобалось!

{#} Якщо поезія раптом почне знову годувати, всі стануть поетами... Навіть я.

))) щоб поезія годувала, треба бути придворним поетом:))))

Вічне питання: мистецьке і матеріальне. А про роль поета і поезії в суспільстві написані трактати. Проте кожен, звісно, може долучитися до розмови))

Візьміть участь в обговоренні