...СОЛОДКА ПРОЗА...
Шепоче поезію вітер в твоїм волоссі,
Очей твоїх блиск на плесах малює сонце;
Вуста - маків цвіт у полі, в зелі колосся...
Пірнаю усім єством я у ночі сон цей.
Вже місяць гаптує зорями тиху північ.
На відстані ночі ми, а насправді поряд,
Як вістря двох стрілок часу зійшлися рівно -
У небо, з них кожна звівши німий свій погляд.
Закоханість чи кохання до божевілля?
Палкими вустами тілом... - солодка проза...
На мить зупинись і, знову, давай повільно -
Заводь мене у жагучі судоми-грози.
Я - сірих відтінків небо у блискавицях,
Котрі батогом лишають медові шрами
На шовку твоєї шкіри... І у зіницях -
Світанки усього світу, і всі тумани.
