Лірик
Поезія дотиків, подихів, ніжних цілунків
По cмуглому тілі, мов аркуші із карамелі -
Скотилося сонце на Захід, немов за лаштунки,
Край неба залишивши теплі свої акварелі.
Поезія снів розмережена зоряним небом -
Це ночі богиня у сукні із чорного шовку.
І зовсім не треба тут бути великим поетом,
Аби її місячний лик цілувати до ранку.
Світанку поезія росами сяє у травах
І, наче вустами шепоче про ніжне кохання.
День вірші співає на променях-струнах гітари...
Всі вдихи і видихи Лірика у римуваннях.
