Болісне божевілля
Цикл “Химерні Світи “ Рваний вірш
(близьких, середніх, дальніх) –
Холодного Глузду Коріння,
чи Лемент Параноїдальний?
Міжмір’я… Вступ
Дика історія, давня, сумна:
Він і Вона, і ще раз Вона.
Друга – кохана, а перша –
дружина,
кохана дружина…
Трикутник – Ожина.
Він без дружини жити не може, а без коханої – теж,
милуй боже!
Всміхнулась дружина, взяла за руку, веде до любаски, ( приховує муку!?),
Лагідна посмішка, не містить докору,
Хоч зустріч, то - злочин,
а пестощі – хорор…
Шалені
зустрічі-гріхи,
кохання солодкого
мед гіркий.
Він вранці на ганок
тихенько
виходить,
коханої вранішній сон
не сколотить…
Вірно чекає
терпляча дружина,
грішну нірвану
всю ніч сторожила…
Лагідна посмішка, ніжність без меж:
- Любий, щасливий? –
ЩАСЛИВА
Я
ТЕЖ!
- Рідна дружина,
ніжна і мила,
краще б – убила,
нас би спалила!
Очі-промінчики,
радість без меж:
- Милий, щасливий –
щаслива
я
теж!
Бідна, нещасна,
безумна дружина,
Цей невблаганний
Трикутник-Ожина!
Щастя регоче, белькоче, буяє…
Це божевілля, так не буває…
Сушить ожину злий суховій -
Душу охоплює Жах крижаний…
Гарно занадто,
так не буває…
Кару
знесилене Серце
вчуває…
