Серпень зорі роздає в долоні
Сипле з неба, наче із ковша,
Вся земля у зорянім полоні,
В зорях квіти, яблука, роса.
Я вікно відкрию серед ночі,
Може поталанить і мені
Щось собі казкове напророчить,
Щоб в моїм розвиднілось вікні.
Щоб в душі озвалось щось космічне,
Щоб-таки запраглося нести
Через всі страждання й протиріччя
Світло сонця й молодість весни.
Серпень сипле, серпень не скупиться,
Ніч у ніч святкує зорепад
І земля вся зоряна здається,
Зоряна трава і ліс. і сад.
Що зовсім не все так безнадійно,
Що не все так болісно до сліз,
Що бодай одна ще є надійка,
Що летить десь зіркою в імлі.
