Падають яблука
Падають яблука.Яблука падають лунко.
Тиша нічна розбивається, наче кришталь,
Серце спиняється, серце впивається трунком,
Яблуко стигле і присмак терпкий на вустах.
Падають яблука, сад на околиці літа,
В осінь байдужу йому б ще не треба спішить,
Тільки здригається яблуко стигле на вітах,
Тільки настала пора щось високе вершить.
Жовті, червоні, а я наглядаю зелене,
Щось воно вабить мене і чарує й гука,
Листям багряним завжди заворожують клени,
Листя ж зеленого в осені не відшукать.
Падають яблука.Це вже осінні мотиви.
Сад - це осіння сторінка, чи ж не головна,
Хмари ще носять у собі по-літньому зливи,
А от у яблуні визріла вже сивина.
Сад ще не вірить, що він вже прошкує у зиму,
Сад ще не бачить солідним себе чи старим,
Падають яблука просто крізь вічність незриму,
Падають яблука просто униз ізгори.
2013
