Серце
Ти моє гаряче серце вирви, вирви
І зроби мені несправжнє, кришталеве або срібне,
Щоб воно не переймалось чиїмось болем і сльозами.
Я бажаю, як у тебе, замість серця шмат металу.
І нехай у моїх грудях час годинник відміряє,
А байдужий світлий розум з уст всі усмішки стирає,
Хочу стати невразлива до образ і слів - кинджалів,
Одягнути обладунки, в них і совість не ужалить.
Ти так дивишся неначе все на світі цьому знаєш
Сильний, впевнений, студений не уступиш, не програєш
І от я кидаю виклик. Ти на нього не чекаєш.
Та у відповідь лиш шепіт: «Буде все, що забажаєш».
Закував мене у лати і поставив інше серце
Ти зробив все як найкраще, та чомусь не стало легше.
Порожнеча давить, тисне, розриває, душу трощить.
Я мовчу, тепер я інша. Не кохаю. З мене досить.
Охололи мої сльози, наче крига на щоках,
І лиш залишки емоцій подають знайомий знак,
Не підкаже моє серце, що він значить, той сигнал,
Замість щирого – підробка, замість чіткості – туман.
Разом ввечері ми якось попрощаємось зі смутком,
І спогади милі, як діти, стануть нашим останнім притулком.
Згадаю я дивнії миті, що більш не дано пережити.
Розтлумачу, що значить страждати і як це було любити.