Максимів Галина Не тривожся.
К. В.
Прийде час, і ми станемо снами.
Й за повіками зір
Ми знайдемо свій вічний спочинок.
Серпень – мов надвечір’я неділі:
Стриножений цвіркунами,
Що крилатими були коханням натхненні,
А в щоденнім житті
Залишилися зовсім безкрилі.
І вчорашнє – у жмутку кленових листків, що невидимо
Осінь завтра послання
Дощами на них напише.
Не тривожся, не впущу я в серце своє із минулого видиво
Третій... нам він чужий.
Невідомий. Й назавжди... лишній.
08. 08. 2015 року
Верховина
16.09.2015 08:48 © ... => Бойчук Роман |
Дякую, пане Романе. Дорога з Долини до Верховини так і спонукає писати такі вірші...До речі, того трепету щирого кохання переймала я і з Ваших поезій... Тому Вам за це особливо велике спасибі))) |
16.09.2015 08:17 Бойчук Роман => © |
 Чудово! Дуже гарна ПОЕЗІЯ! |
13.08.2015 07:57 © ... |
Дякую, пані Анно)))) |
12.08.2015 16:55 Анна Ольтенберг => © |
 Ніжно, віддано, трепетно!.. |
11.08.2015 08:39 © ... |
Дякую, що відчули цю поезію серцем... |
11.08.2015 08:28 Тетяна Белімова => © |
 Прекрасний твір)) Дуже трепетно звучить! |
11.08.2015 08:22 © ... => Мальва СВІТАНКОВА |
Дякую Вам... |
10.08.2015 21:29 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Гарно!..Дуже... |