Тадм Ніби звичайний крик
насправді ж обпечені душі
вправно приховують лик
за нісенітним «мушу»
Вперто тамуючи біль,
фразами різко луплять -
сиплють на рани сіль
й стверджують: дуже люблять
Крик не наводить жах
як усвідомиш вповні:
він – усього лиш страх,
котрий прорвався зовні
Харків, 14.10.2014
20.08.2015 10:15 Оля Стасюк => © |
 Чудовий вірш.Мені останні два рядки дуже сподобалися) Натхнення Вам і надалі! |
19.08.2015 10:43 Каранда Галина => © |
 перечитувала тричі. то натягала на останні події, то намагалася абстрагуватися. |
19.08.2015 07:19 Немезида => © |
 Цікава, болюча тема. Гарно написано. Оці 2 рядочки тільки трохи вибиваються із загалу : |
19.08.2015 02:16 Серго Сокольник => © |
 Ото ж. Облуда одна... |
18.08.2015 22:54 Тетяна Чорновіл => © |
 Треба з цими настроями щось робити! Все буде добре! Чого його кричати!))) |
18.08.2015 17:13 Деркач Олександр => © |
 Класно |
18.08.2015 16:49 Олена Вишневська => © |
 Хочу погодитися з тобою, Танюш... |
18.08.2015 15:16 Панін Олександр Миколайович... => © |
 Щоб не зборов нас страх, скажемо страху - АХ! |