30.01.2020 16:46
для всіх
356
    
  1 | 1  
 © Ворощак Володимир Орестович

Крик душі...

з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»

А чи знаєш ти, що таке любов?

І чи знаєш, що таке кохання?

Чи відчував, як пульсує кров?

Чи чув душевнеє благання?

 

Чи любив ти колись природу?

А чи любиш її зараз, у цей час?

Чи відчуваєш у собі свободу?

Чи отримав всіх її прикрас?

 

Чи був вже ти хоч раз закоханий?

Чи відчув на собі пристрасті бажання?

А в душі немов вогонь роздмуханий

Відчував ти, прокидавшись зрання?

 

Чи зможеш пояснити напевне, 

Як проростає дерева вітка, 

Щоб зрозуміти мовчання душевне, 

Почути, про що говорить квітка?

 

***

А я люблю, люблю природу, 

І милуюсь її я красою.

Відчуваю, під час ранкового походу, 

Як трави вона бавить росою.

 

Гуляючи гаями, я спокій в душі, 

Відчуваю, й забувши повсякденні потреби, 

Зупинюсь у красивій безлюдній глуші, 

Й закричу, піднявши руки у небо.

 

З нею відчуваю гармонію тіла, 

Я водою його обіллю, 

Неначе з природою ми одне ціле, 

Бо це життя – його я люблю.

 

А я кохав, кохаю і буду кохати.

Закоханим був і ним буду завжди.

Вогонь кохання в мені не перестане палати, 

І не згасне в безмірнії він холоди.

 

Я знаю, як зжимається серце, 

Як тіло тремтить від бажання, 

Дивитися завжди в душевне люстерце, 

І бачити там взаємне кохання.

 

Це не відчуття – це є стан душі, 

В якому зараз моя перебуває, 

В якому хочеться писати вірші

Бо в них, душа, цей стан відображає.

 

Я його переливаю в прозу, 

На папір, в словесне вишиття.

Від кохання я втрачаю розум, 

А без нього – сенс свого життя.

 

І зараз я такий щасливий, 

Що знайшов кохання вже своє.

І у час, коли буду я сивий, 

Все ж не самотнім буде серце моє.



м. Тернопіль, 02.12.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!