07.09.2015 06:32
для всіх
121
    
  4 | 4  
 © Уляна Яресько

Ой, мольфарику, мій ворожбите...

Ой,  мольфарику,  мій ворожбите...


Ой, мольфарику, мій ворожбите, 

Чи умиєш у ку́пелі чар

Безнадією душу побиту?

Порятуй, повелителю хмар!


Нагучи забуття на флоярі, 

Різнотрав`ям-жагою напій, 

Нехай дні зненавиджено-ярі

Заблукають у гущі глухій!

Поцілунки роздмухай у ватру, 

Повишарпуй з корінням жалі, 

Щоб і не спом`янути їх завтра!


Пожалій ти мене, пожалій...


Неприборкана магії сила

Здатна гори звернути круті, 

Тож тебе, чародію, просила б:

Поможи не зітліти в куті, 

не згубити себе до останку, 

відшукати назначену суть ...


...Я твоя до наступного ранку, 

Ти зі мною, мольфаре, побудь...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.09.2015 02:03  Серго Сокольник => © 

Сподобалось. Тема гарна) Співзвучна десь мені)))

 07.09.2015 14:18  Тадм => © 

гарно...

 07.09.2015 14:14  Якобчук Павло => © 

Цікаві такі вірші, загадково-чарівні, живі. Гарне прочитання. Дякую.

 07.09.2015 09:28  Олена Вишневська => © 

Улянко, як завжди, сипиш чарами своїх слів і зачаровуєш красою лірики!!!!

 07.09.2015 09:20  Ольга Шнуренко => © 

Дуже цікава лексика! Маю друзів-поетів, які живуть в Карпатах. Дуже часто з ними спілкуюся. Кілька разів була на Львівщині, Івано-Франківщиніі... Свого часу збирала й записувала унікальні народні пісні...

 07.09.2015 08:08  Тетяна Белімова => © 

Уляно! Заворожили! Зачарували! Закрутили у танку зі слів і мелодій!

 07.09.2015 07:38  Деркач Олександр => © 

Чудово