Уляна Яресько Невидимий солдат
Якби ти знав, яку палючу лаву
Твоє бунтарство зроджує в мені.
Життю лишивши тіло як заставу,
Лечу душею на очей вогні.
І завмираю кожен раз нестямно,
Коли жене на тебе люто "Град".
Ти не один є у бою, затям-но!
Вірші мої-невидимий солдат.
До перемоги! Сміло розірви цю
Обридлу всім неволі чорну кліть.
Поглянь на мене, любий мій сміливцю,
Непереможно крізь вікно століть.
08.09.2015 08:51 Тетяна Белімова => © |
 Красиво й гарно написали, Уляно. На жаль, маю досвід спілкування із бійцями АТО. Завжди перед виступом підходить хтось (чи волонтер, чи один із хлопців) і просить про війну не читати... Просять вірші оптимістичні, гумористичні, ліричні, пейзажні, які завгодно, аби лише не громадянська лірика про війну... Це, звісно, Вашого твору жодним чином не стосується. Це просто репліка вголос. Потреба писати про війну є. І вона на часі. Може, хіба не для тих, хто зараз там. |