Другові
моєму Чупринці
Коли серце стискають щосили
жорстокі лещата,
У душі буревії, лавина пекуча...
Штормить!
Мудра доля дає щось насправді
коштовне пізнати,
Крізь асфальти доріг натягнувши
невидиму нить.
Перетворює вперто у розквіт,
у щастя, в усм́ішки
Терабайти жалю, кіловати
шалених напруг.
Утікає печаль у ліси і поля
тишком-нишком,
Бо у мене є ти - нефальшивий,
хороший мій друг.
Непідкупні поради, слова,
що вплітаєш у ві́рші,
Як повітря цілюще.
Без нього і я вже не я.
Коли важко тобі, мені, друже,
напевно, ще гірше...
Знай: для мене не має ціни
щира дружба твоя!
