08.09.2015 11:35
для всіх
143
    
  - | -  
 © Ольга Шнуренко

Жіноча журба

з рубрики / циклу «Громадянська лірика»

Вважали всі - вона була, як кремінь, 

І серце кам’яне й черства душа, 

В якій назавжди поселилась темінь, 

Журба і страх, ні крихти каяття…


Вона терпляче зносила всі муки, 

Ховала сльози від людських очей, 

Зціляли душу дивовижні звуки

Церковних дзвонів, ладан і єлей…


Молилася за мир у всьому світі, 

Щоб захлинулася страшна війна, 

Не гинули в котлах Донбасу діти, 

Врятуй! – благали очі і вуста…


А потім йшла додому у мовчанні -

В дворі безпечно гралась дітвора, 

Здавалося, вони живуть в нірвані, 

В той час, коли на Сході йде війна…


Звичайно, діти в цьому безневинні, 

Що йде війна під назвою АТО, 

Сепаратисти й найманці злочинні

На українських землях сіють ЗЛО…


Допоки ще продовжиться жахіття?

Замість роси на травах квітне кров –

Занурена у роздумів суцвіття, 

Несла лампадку – в ній святий вогонь..



м. Київ, 8.09.2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!