Зваба
Ти лежиш серед білого снігу,
Такий беззахисний і безнадійно ждеш...
А я п`ю каву у віконній картині,
Дивлюсь і чекаю, коли ти підеш...
Ти так символічно там з`явився...
Біліє шкіра... червоні уста...
А я чекаю й на Нього молюся -
Спокуса спокусою, а я вже не та...
Дивлюсь і чекаю, коли заберешся...
Ти гріх, ти красивий... А Він - все життя...
Хоч ти ще не раз до мене вернешся,
Та Він буде поруч... Де Він - там і я...
Луцьк, 29.12.2010